Археологія Закарпаття
Зачекайте, триває загрузка...

Кельти на Закарпатті

celt-farmЯк відомо, другий етап ранньозалізного віку в Центральній і Західній Європі отримав назву пам’яток латенської культури (V–I ст. до н. е.). Назва походить від поселення Латен у Швейцарії, де в 50-х роках ХІХ ст. був виявлений потужний культурний шар із залишками житлових і господарських споруд, складами залізної зброї та різним побутовим начинням.

Латенська культура була поширена від Британських островів на заході й до Карпат на сході, від берегів Скандинавії до південних схилів Альп. У сфері культурного впливу виявилися й землі, що оточували цю культуру. Її носіями були племена кельтів (галли, як їх називали римляни), які протягом VІ–V ст. до н. е. на основі античної цивілізації створили самобутню культуру. Первісною областю, звідки розселялися кельти, була територія північно-західних Альп – басейн річок Рейна, Сони й Луари та верхів’я Дунаю. Кельти зуміли використати кращі досягнення античності для вдосконалення власної ремісничої бази, виготовлення високотехнічного виробничого інвентарю й на цій основі дуже швидко підвищити ефективність провідних галузей господарства. Бурхливого розвитку досягають землеробство та ремесло, вдосконалюється і збільшується асортимент озброєння, виникають укріплені кам’яними стінами й глибокими ровами торгово-ремісничі центри, з’являється власна, «варварська» монетна система золотого та срібного карбування, зароджуються нові і зміцнюються старі суспільно-політичні інститути. За рівнем технічної досконалості латенську культуру можна порівняти з античною цивілізацією, пристосованою до умов історичного розвитку і традицій «варварської» Європи. На рубежі IV–III ст. до н. е. Закарпаття теж включається в ареал дії латенської культури. Вона не тільки впливає, її носії – кельти – безпосередньо проникають на територію краю та співіснують з місцевим населенням. Перші латенські пам’ятки на Закарпатті стали відомими завдяки Т.Легоцькому вже в 1844 році. Тоді випадково біля Мукачева було відкрито поховання людини в прямокутному кам’яному ящику в супроводі кільканадцяти срібних монет-імітацій тетрадрахм Філіпа ІІ Македонського та його сина Олександра Великого. Пізніше Т.Легоцький виявив на гірках Галиш і Ловачка латенське поселення, де зібрав залізні знаряддя праці, ліпний і гончарський посуд, бронзові й залізні прикраси, залізну зброю, побутові речі.

На рубежі IV–III ст. до н. е. Закарпаття теж включається в ареал дії латенської культури. Вона не тільки впливає, її носії – кельти – безпосередньо проникають на територію краю та співіснують з місцевим населенням. Перші латенські пам’ятки на Закарпатті стали відомими завдяки Т.Легоцькому вже в 1844 році. Тоді випадково біля Мукачева було відкрито поховання людини в прямокутному кам’яному ящику в супроводі кільканадцяти срібних монет-імітацій тетрадрахм Філіпа ІІ Македонського та його сина Олександра Великого. Пізніше Т.Легоцький виявив на гірках Галиш і Ловачка латенське поселення, де зібрав залізні знаряддя праці, ліпний і гончарський посуд, бронзові й залізні прикраси, залізну зброю, побутові речі.

Сьогодні в краї виявлено близько 40 поселень відкритого неукріпленого типу. Вони розташовані в основному у двох природних зонах – низовинній і передгірській, що були найбільш придатні для землеробства та скотарства. На Притиській рівнині стали відомими поселення в селах Ратівці, Довге Поле, Середнє Ужгородського району, Дийда, Вилок, Нове Клиново, Олешник, Чепа Виноградівського району, Дерцен, Клячаново Мукачівського району. Переважна більшість із них – це невеликі осередки рядових землеробів, які займають площу розміром від 0,8 до 2 га.

Pizn.-zalizniy-vik-6-kartoshema-rozmishhennya-poselennya-Galish-Lovachka-11

Картосхема розміщення поселення Галіш-Ловачка

Житла мають прямокутну форму із заглибленою в материк долівкою, стовповою чи безстовповою конструкцією стін і даху. Наприклад, залишки двох прямокутних у плані житлових напівземлянкового типу споруд (13 і 14 кв. м площі) виявили в Ратівцях. Тут же була відкрита гончарська піч двокамерної конструкції. Зібрано значну кількість гончарської та графітової кераміки. На поселенні в Олешнику, серед інших, відкрито два житла напівземлянкового типу зі стовповою конструкцією стін розміром 4,2 х 4,5 м.

На деяких поселеннях вдалося простежити планування житлових приміщень, а іноді й певну закономірність у розміщенні жител. Так, у Ратівцях житла розміщалися в один ряд на краю круглого мису, а центральна частина залишалася незабудованою. В Ужгороді, на колишньому кар’єрі цегельного заводу, що по вул. Загорській, житла розміщалися витягнутим рядом уздовж невеликого схилу. Ці дані свідчать про те, що в більшості випадків не існувало сталого порядку в розміщенні житлових приміщень, практика забудови залежала від природних умов.

Археологічні джерела свідчать, що основними формами господарської діяльності були землеробство та скотарство. Загальний рівень рільництва в досліджуваний час визначався переходом від мотичного до плужного землеробства. Але на території краю, на жаль, не зафіксовано жодного предмета плужного землеробства. Імовірно, мотична форма ще довго була у вжитку. Мотиками, вірогідно, служили знаряддя, які одночасно використовувалися і як тесла. Вивчаючи систему рільництва та агротехніки, В.Бідзіля, дослідник доби латену, вважав, що в цей час переважала перелогова система використання орних угідь. Переважна більшість посівних площ зосереджувалась у долинах річок. Водночас відбувається процес інтенсивного освоєння нових земельних ділянок, зайнятих лісом. Його вирубка стала можливою в умовах використання залізних сокир.

Найвищого розквіту латенська культура на Закарпатті досягла у ІІ–І ст. до н. е., коли залізо ввійшло в усі сфери життя, з’явилися передумови для налагодження внутрішнього й міжплемінного обміну, створення виробничих центрів. Такий ремісничий осередок з укріпленим поселенням – городище (оппідум) – виник на західній окраїні Мукачева. Він займає північно-східну частину гори Галіш, підніжжя західних схилів гори Ловачки та невелику западину між ними. Це був свого роду промисловий центр, де зосереджувалися різні види ремесла. Про це свідчить значна кількість виявлених тут знарядь праці, зокрема землеробські: коси, серпи, наральники, сокири; ковальські: ковадла, молотки, пробійники, кліщі, зубила; інструментарій ювелірного виробництва: тиглі, ливарні формочки; знаряддя деревообробного ремесла: тесла, долота, свердла, стамески, клини, пилки. У керамічному виробництві поряд з місцевою керамікою куштановицького типу присутній значний відсоток кельтської сіроглиняної та графітової кераміки, виготовленої на гончарському крузі. Домашні промисли задовольнялися залізними шилами, глиняними пряслами, грузилами від ткацьких верстатів та ін. Серед домашніх ремесел найбільш розвинутою була ткацька справа. Успішно розвивалось і шкіряне ремесло. На городищі зафіксовано 6 залізних шил з чотирикутним або круглим робочим кінцем і 4 залізні ножі для обробки шкіри. Укріплене поселення, будучи одним із найбільших економічних центрів Верхнього Потисся, відігравало і значну політичну роль. Про це свідчить карбування власної монети.

Городище Галіш і Ловачка за багатством здобутого інвентарю займає одне з п’яти перших місць серед провідних латенських пам’яток Європи. Тут знайдено ряд речей, датування яких не викликає особливих заперечень. До них належать монети, псалії, мечі, ланцюжки, ножні браслети, фібули, графітова кераміка, латенський виробничий інвентар, запозичений від кельтів і пристосований до місцевих умов. На думку В.Бідзілі, усі ці речі та технічні надбання свідчать, що латенські артефакти Закарпаття належать до періоду від рубежу ІІІ–ІІ ст. до н. е. і до початку І ст. н. е. Технічні досягнення культури не зникають і на рубежі та в перших століттях нашої ери, їм притаманне продовження латенських традицій. Їх прояв засвідчений у виготовленні сіроглиняної кераміки в першій чверті І тис. н. е. в культурі карпатських курганів та носіїв пшеворської культури.

При визначенні етнічної належності пам’яток середньоєвропейських кельтських племен і місцевого населення Закарпаття важливе значення мають дві групи могильників. Першим достовірно належали ґрунтові могильники з тілопокладенням, а другим – тілопальні курганні могильники. Це одна з причин, яка не дозволяє ставити знак рівності між латенськими пам’ятками Європи й Закарпаття, а значить, ототожнювати місцеве населення з кельтами. Ця теза стосується також матеріальної культури, коли йдеться про виробничий інвентар, адже технічні винаходи кельтів місцевим населенням застосовувалися без суттєвих змін. Останні є продуктом іншої епохи і породжені соціально-економічним розвитком суспільства. Винятком з цього висновку є питання про наявність ліпної кераміки куштановицького типу, що доживає до перших століть н. е.

Існування ліпної кераміки та її переростання в пам’ятках перших століть н. е. в культурі карпатських курганів, на думку В.Бідзілі, дозволяє припустити, що на території Закарпаття з приходом латенської культури не відбулося зміни населення і племена попереднього часу залишилися на цих землях як основне населення, хоча вони зазнали значних змін із засвоєнням здобутків латенської культури. Тому існування кельтського етнічного елементу в краї не можна зовсім заперечувати. Цього поки що не дозволяє підтвердити чи заперечити сучасний стан археології.

Павло ПЕНЯК, науковець

«Портал Археології Закарпаття» 2028 17.12.2015 - 14:58

Гарантійне обслуговування, адміністрування, технічна підтримка

+38 050 7000 736

+38 098 311 9070


Готель ресторан «Під замком» у мальовничій місцині біля Невицького замку, за 12 кілометрів від Ужгорода.


Напишіть відгук

Пошук по сайту

Культури

Реклама:

ТОВ «Центр проектів»

Землевпорядні та геодезичні послуги, аерозйомка

☏ (095) 130-77-94

Офіси: в Ужгороді — 0951307794,

в Хусті — 0679355013,

в Берегові — 0990344235

centrproject.com

---------------

Зйомка відео в Ужгороді

☏ (050) 562-25-72

Зйомка весіль, корпоративів, свят, відеорепортаж

---------------

Найкращий косметолог в Ужгороді - вул. Корзо, 3

---------------

Ми Facebook


Замки Закарпаття

---------------