Археологія Закарпаття
Зачекайте, триває загрузка...

Ужгородський замок – древня фортеця над річкою Уж

ужгород-замокНа Замковій горі у древньому граді над Ужем розташована одна з найстаріших фортець Закарпаття – Ужгородський замок. У IX столітті тут вже було укріплене городище, і поселення навколо нього стали початком міста.

Одну з перших згадок про град (872 рік) знаходимо в хроніці Шимона Кезаї. На карті арабського історика Аль-Ідрісі 1154 року він позначений як Гункбар або Унгу. Угорський літопис Аноніма Gesta Hungarorum XII століття описує перехід угорців через Карпати і взяття ними в 903 році граду Унг. Замок був резиденцією слов’янського князя Лаборця, якого прийнято вважати легендарним засновником міста. Згідно літопису він трагічно загинув від рук загарбників, а правитель угорців на честь граду над Ужем став називатися «… на мові інородців князем Гунгвар, а його воїни від Гунга Гунгвар, і назва це збереглося у всьому світі по теперішній день». На жаль, Gesta Hungarorum єдиний, до того ж сумнівне джерело, де згадано ім’я Лаборця. Міфічний князь з цієї причини так і залишився навіки напівлегендарним героєм в пам’яті свого народу. З покоління в покоління передавалися численні легенди й перкази про героїчні діяння князя. А річка, біля якої він загинув донині носить його ім’я – Лаборець.

Вотчина Другеттів

Після захоплення Ужгорода кочівники пішли в Панонію, де з часом заснували Угорське королівство. А вже в XI столітті угорські феодали заволоділи поселенням і фортецею на Замковій горі. Під час монголо-татарської навали в 1241 році орди хана Батия, очевидно, зруйнували укріплення Ужгорода, оскільки через якийсь час (1248) уже згадується «новий» замок Унг. У 1322 році угорський король Карл-Роберт Анжуйський передав фортецю італійським графам Другетам. Представники цього роду володіли замком понад 350 років і правили містом до 1691 року.

У 1526 році війська Османської імперії під командуванням султана Сулеймана ІІ розбили армію угорських лицарів у битві під Могачем. Угорський монарх загинув, а королівство було ліквідовано. Ужгородський замок перетворився на крайній східний форпост Австрійської імперії. Інші ж землі Закарпаття разом з Мукачевом увійшли до складу васального Трансильванського князівства, яким правили угорські феодали під протекторатом турецького султана. У такому геополітичному становищі твердиня граду над Ужем не раз ставала ареною великих австро-угорських протистоянь.

У той же час фортеця залишалася надзвичайно важливим оборонним рубежем Австрійської імперії. В кінці XVI століття Віденський військова рада запросила майстрів з Італії для реконструкції та будівництва замку у зв’язку з турецькою загрозою. Саме в ті роки були побудовані кутові десятиметрові бастіони, які й сьогодні здаються неприступними. У 1678 році молодий і енергійний магнат – граф Імре Текелі, одружившись на могутньній графині Ілоні Зріні, очолив боротьбу угорського народу проти Австрії. Його війська взяли Ужгородську фортецю штурмом, при цьому частково зруйнували її. У цій війні від рук графа Текелі загинув останній представник роду Другетів. Вже наступного року австрійці повернули собі втрачені території, а Ужгородський замок перейшов у володіння графа Міклоша Берчені (1692).

Розквіт Ужгородської фортеці

В період його правління Ужгород перетворився на центр культурного і суспільно-політичного життя північно-східної Угорщини. Ті роки були справжнім розквітом Ужгородської твердині. Сюди їздили впливові європейські діячі вирішувати важливі державні питання, і поряд з тим насолодиться неповторною колекцією художніх творів. Серед них 136 полотен, 600 акварелей, сьомій гобеленів тільки в кабінеті Берчені… Навколо стін розкинулися прекрасні парки, які прикрашали чудові фонтани і витончені статуї. При дворі графа працював театр, була і своя театральна трупа. Важливих гостей розважав придворний ансамбль, портрети вельмож малював придворний художник.

Ужгород один із центрів революції… У 1703 році спалахнуло велике повстання проти Габсбургів, яке охопило більшість території Закарпаття.Виступи селян швидко переросли у визвольну війну. Граф Берчені приєднався до повсталих. Цілий 1707 в Ужгороді жив ватажок повстання граф Ференц II Ракоці, який був близьким другом і соратником правителя міста. У замку він приймав польських і російських послів і навіть карбував свої монети з написом «За свободу». На початку війни повстанці вели боротьбу успішно, але згодом зазнали нищівної поразки. Фортеця була конфіскована від графа Берчені і перейшла у державну власність. Все цінне майно (меблі, коштовності, картини, зброю) були вивезені до Відня, а в замку розмістився австрійський військовий гарнізон.

Духовна семінарія у середньовічному замку

Після першого поділу Польщі в 1772 році межі Австрійської імперії відсунулися далеко за Карпати. У зв’язку з цим Ужгородська фортеця втратила своє колишнє стратегічне значення. У 1775 році Австрійська імператриця Марія-Терезія передала твердиню у володіння Греко-католицької церкви Закарпаття. Замок був перетворений на духовну семінарію, яка проіснувала до 1944 року. За цей час з неї вийшли багато просвітителів нашого народу, в числі яких Олександр Духнович, Михайло Лучкай, Юрій Венелін (Гуца), Августин Волошин.

Скансен  

З 1946 року у замку знаходиться Закарпатський краєзнавчий музей, а біля замку розташований один із перших в Україні музеїв архітектури та побуту під відкритим небом (скансен). У музеї зібрано близько двох десятків старовинних сільських хат з різних куточків Закарпаття, млин, кузня, пасіка. Тут знаходиться унікальний експонат – дерев’яний храм Архангела Михаїла 1777, рубаний з товстих дубових брусів, зроблений без єдиного цвяха.

Геракл і Гермес

При вході в замок гостей зустрічає скульптура могутнього Геракла, який перемагає триголовий Лернейскую гідру. Статуя була відлита в 1842 році на заводі в селі Тур’я-Ремета. Неподалік розташувався ще один античний персонаж «Відпочиваючий Гермес» – покровитель торговців і мандрівників. Над входом в замковий палац (XVI ст.) Висічений барельєф з чотирма дроздами – герб Другетів і дата заснування «тисячі п’ятсот дев’яносто вісім». Товщина стін будівлі 2,5-3 метра.

В результаті розкопок у дворі замку відкриті руїни готичного костелу початку XIV століття. Судячи з історичних документів, саме в цьому храмі в 1646 році була прийнята Ужгородська унія, що поклала початок греко-католицької церкви в Закарпатті. У 1728 році храм згорів. У 1762 його розібрали, а з церковного каменю побудували костел в центрі міста (католицька церква по вул. Волошина). У внутрішньому дворику ви побачите таємничий колодязь глибиною 40 метрів видовбаний в скельній породі. У стінах палацу збереглися таємні проходи з одного поверху на інший. За переказами існували також таємні ходи, що з’єднували фортецю з кафедральним собором, підніжжям Замкової гори і Невицьким замком, який знаходиться на відстані 10 кілометрів.

Легенда про білу діву

Як і всі замки, Ужгородська фортеця має свою загадкову містичну легенду. У ній говориться про дівчину в білому вбранні, душа якої, не маючи спокою, ночами блукає коридорами тисячолітнього замку в надії на визволення. У 1657 році замок взяли в облогу війська польського князя Любомирського. Молода дівчина заради кохання до польського офіцера зрадила свого батька – графа Другета, розкривши ворогам таємницю про підземний хід. Але хитрий граф вчасно викрив зраду і знищив поляків. Свою дочку жорстокий батько так і не пробачив, натомість звелів живою замурувати її в стіни замку. Вже більше 350 років нещасна “біла діва” є таємничим привидом древнього замку.

Руслан ФАТУЛА

«Портал Археології Закарпаття» 654 13.12.2015 - 02:00