Археологія Закарпаття
Зачекайте, триває загрузка...

Предмети провінційно-римського походження в археологічних комплексах культури Карпатських курганів

QcSXASk

Проблема взаємовідносин римського світу з людністю Карпатського регіону неодноразово порушувалася в науковій літературі [1]. Зокрема на важливості зовнішніх торговельних відносин у населення культури карпатських курганів неодноразово наголошувала Л. Вакуленко [2]. Її важливими аспектами з одного боку було поширення економічних та культурних впливів Римської імперії на варварський світ, а з іншого – вигідність торговельних контактів з Римом різним прошаркам варварського суспільства, передусім знаті.

Основною формою контактів Риму з варварами були воєнні дії, спрямовані на завоювання нових територій і створенні навколо метрополії своєрідної “буферної зони” у вигляді провінцій. Останні у свою чергу виступали посередником у налагодженні мирних стосунків із варварською периферією. Вони базувалися на запровадженні інституту васалітету та поширенні торговельно-економічних зв’язків.

Велику роль у взаємовідносинах Римської імперії з навколишнім світом відігравав лімес. У середині ІІ ст. н. е. ця територія перетворилася на складну систему прикордонних комунікацій, які визначали характер військової, політичної і торговельної взаємодії Риму з варварами Центрально-Східної Європи. [3]

Культурні впливи Римської імперії на людність, яка проживала за межами лімесу, були різносторонніми та багатогранними. Однією з важливих форм взаємоконтактів була торгівля. Про важливе значення торговельних відносин писав Полібій: “Для необхідних життєвих потреб країни, що оточують Понт, доставляють нам худобу і велику кількість, безперечно, відмінних рабів, а з предметів розкоші постачають в достатку мед, віск і солену рибу. Отримують вони з продуктів, які мають в надлишку наші країни, масло і всякого роду вино; хлібом вони обмінюються з нами, то доставляють його на випадок потреби, то отримують [від нас]…” [4] (переклад українською автора статті).

Опираючись на свідчення Діона Касія, частина дослідників припускає, що для забезпечення політичної стабільності лімесу та підтримки торгівлі у глибині варварських територій розміщалися військові контингенти, завдання яких, окрім воєнних функцій, полягало в охороні доріг, що вели до Карпатських перевалів, складів товарів, служили митницею і забезпечували переправу через Дунай. [5] Ймовірно, свідченням перебування римських військових підрозділів у Середньому Подністров’ї є знахідка у с. Мишків колишнього Заліщицького повіту вотивної бронзової фігурки у вигляді руки з відламаною постаттю Вікторії і скороченим написом “I(ovi) O(ptimo) M(aximo) DOLICENO GAIUS OPTIO C(o)H(ortis) I H(i)SP(anorum) M(iliariae) V(otum) S(olvit) L(ibens) M(erito)” [6]. За О. Бандровським текст напису слід читати “Юпітеру Доліхену Всеблагому Найвеличавішому. Гай, помічник центуріона Першої іспанської когорти кінної п’ятисотенної, виконав обітницю з задоволенням, гідно”. На його ж думку, бронзова фігурка з Мишкова, а також пізніше знайдена там цегла з написом “COH.x.MIL.MAVR” свідчать про перебування на цій території Першої іспанської когорти (Cohortes I Hispanorum). У 212–214 рр. під час військових операцій імператора Септимія Каракалли проти племен Карпатського регіону її могли перевести з Пороліссума в Середнє Подністров’я для виконання допоміжних воєнних функцій [7].

За підтримки військових гарнізонів та лояльності до Риму деяких місцевих князів на території ближньої варварської периферії запроваджувалися елементи античної культури: кам’яне житлобудівництво, провінційно-римський стиль одягу, товарно-грошові відносини, косметичні засоби, імпортний столовий посуд тощо. Мода на предмети розкоші, насамперед серед племінної верхівки, сприяла проникненню провінційно-римських технологій (гончарне керамічне виробництво, виготовлення скляних виробів), золотих та срібних прикрас, бронзового посуду, великої кількості римських монет тощо навіть серед населення дальньої периферії. Часто варварські майстри наслідували провінційно-римські зразки посуду зі скла, бронзи або глини у місцевому керамічному виробництві.

У мирних стосунках з варварським населенням була зацікавлена насамперед адміністрація та жителі новостворених провінцій. Потреби римських гарнізонів, спорудження фортець та військових таборів, доріг, розбудова інфраструктури тощо вимагало налагодження стабільних торговельних зв’язків із сусідніми племенами. З іншого боку, торгівля з Римом була вигідна різним прошаркам варварського суспільства, передусім знаті. Роль посередників у взаємовідносинах найчастіше відігравали провінційні міста, як центри ремесла і торгівлі. Саме тут знаходилися найбільші ринки збуту провінційно-римських і варварських товарів. З-за Дунаю провозили худобу (коней і биків), рабів, шкіри, хутро, диких тварин для римських амфітеатрів, зерно, мед, віск тощо [8]. З території Прикарпаття у землі імперії поступала сіль, яку не тільки виварювали із ропи, а й добували з родовищ біля сучасних сіл Солотвино, Новоселиця, Добрянське, Баранинці та ін. [9] Як імпорт на варварські території поступали тканини, одяг, взуття, кераміка, скляні вироби, різноманітні прикраси, вино, олія тощо.

Слід, однак, зауважити, що предмети провінційно-римського походження потрапляли на землі Карпатського регіону не тільки в результаті товарообміну. Часто такі вироби, як прикраси, виготовлені з дорогоцінних металів, металевий посуд, римські монети тощо могли бути привезені з території Подунав’я чи Північного Причорномор’я у вигляді воєнних трофеїв або вдячності варварським вождям за службу. Наплив такого роду предметів зріс у часи Маркоманських (166–180 рр.) і Готських (238–270 рр.) війн, коли варвари спустошили західні та східні провінції імперії.

Предмети привізного харакетру в археологічних комплексах культури карпатських курганів представлені світло-глиняними (рідше червоно-глиняними) вузькогорлими амфорами (Нижній Струтинь, Ганів, Грушів, Пилипи, Глибока та ін.), полив’яною чашею (Пилипи), скляним посудом (Нижній Струтинь, Пилипи), прикрасами (скляними та сердоліковими намистинами), срібними і бронзовими монетами тощо. Дискусійною на сьогодні виглядає належність до культури карпатських курганів золотих виробів з Солонців Закарпатської області, які скоріш за все мають пізньопшеворське походження.

Археологічні матеріали вказують на різне походження римських імпортних виробів. Виходячи зі знахідок світло-глиняних вузькогорлих амфор, переважно інкерманського типу, Л. Вакуленко вважає, що населення культури карпатських курганів у IV ст. н. е. споживало вино та олію, привезені з Малоазійського узбережжя Чорного моря і Синопу [10]. Зокрема, аналіз залишків вмісту гераклейської амфори з могильника Пилипи-I (поховання № 7), зроблений в лабораторії Кримського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства, засвідчив, що в посудині знаходилося високоякісне виноградне вино [11]. На думку О. Кропоткіна, наплив амфорної продукції відбувався в основному у ІІІ–ІV ст. н. е. з території Північного Причорномор’я. З цим погоджується Л. Вакуленко, говорячи, що найраніші за хронологією дворучна амфора з високим лійкоподібним горлом і плоским дном з Нижнього Струтиня (курган № 15) і гостродонна без ручок з Грушева, хоча й мають аналогії у ІІ ст. н. е., проте побутували також у ІІІ, і навіть на початку ІV ст. [12] Окрім Північного Причорномор’я, якась частина такого посуду потрапляла в Східнокарпатський регіон з території Дакії. З Паннонії походить знайдена в кургані № 1 Пилипівського могильника полив’яна керамічна миска зеленого кольору [13].

Унікальними для території Східного Прикарпаття є дві скляні чаші з поховань № 4 у Нижньому Струтині та № 7 у Пилипах. Вони виготовлені з прозорого скла червоно-фіолетового кольору, інкрустовані голубими та жовтими стрічками. Л. Вакуленко схильна вважати, що чаші були зроблені в одній з майстерень Константинополя або якогось іншого міста малоазійського побережжя Чорного моря у другій половині ІV ст. н. е. [14] Однак під час розкопок 1956–1957, 1962, 1965 і 1969 р.р. у Комарові Кельменецького р-ну Чернівецької обл. М. Смішко виявив велику кількість фрагментів скляних посудин і сировини. Серед них – декілька уламків темно-синього та червоно-фіолетового (пурпурного) скла [15], нитки для декорування поверхні синього кольору, а також кілька фрагментів стінок посудин, прикрашених цими нитками у вигляді рельєфних зигзагоподібних візерунків [16]. Виходячи з того, що скляний посуд був малопридатний для транспортування на великі відстані, припускаємо, що чаші з Нижнього Струтиня і Пилипів могли бути виготовлені в Комарівській склоробній факторії. Мабуть, тому ці посудини є абсолютно ідентичними, хоча відстань між Нижнім Струтинем і Пилипами по прямій лінії складає 90 км. Про місцеве виробництво такої продукції в черняхівській культурі говорить М. Щукін. Він, зокрема, вважає, що скляний посуд виготовляли безпосередньо на варварській території бродячі майстри – вихідці з провінційно-римського середовища, які були добрими спеціалістами і знали традиції скловаріння [17].

Рис. 1. Знахідки провінційно-римських виробів на пам’ятках культури карпатських курганів: 1 – Нижній Струтинь, 2 – Камінне, 3 – Волосів, 4 – Перерісль, 5 – Товмачик, 6 – Велика Кам’янка, 7 – Королівка, 8 – Ганнів, 9 – Дебеславці, 10 – Грушів, 11 – Пилипи, 12 – Трач, 13 –Стопчатів, 14 – Михальча, 15 – Ропча, 16 – Кут, 17 – Глибока, 18 – Тернавка. Pic. 1. Findings of provincial Roman wares in the cultural monuments of Carpathian barrows: 1 – Nyzhniy Strutyn, 2 – Kaminne, 3 – Volosiv, 4 – Pererisl, 5 – Tovmachyk, 6 – Velyka Kamyanka, 7 – Korolivka, 8 – Hanniv, 9 – Debeslavsti, 10 – Hrushiv, 11 – Pylypy, 12 – Trach, 13 – Stopchativ, 14 – Mykhalcha, 15 – Ropcha, 16 – Kut, 17 – Hlyboka, 18 – Ternavka.

Рис. 1. Знахідки провінційно-римських виробів
на пам’ятках культури карпатських курганів:
1 – Нижній Струтинь, 2 – Камінне, 3 – Волосів, 4 – Перерісль, 5 – Товмачик,
6 – Велика Кам’янка, 7 – Королівка, 8 – Ганнів, 9 – Дебеславці, 10 – Грушів,
11 – Пилипи, 12 – Трач, 13 –Стопчатів, 14 – Михальча, 15 – Ропча, 16 – Кут,
17 – Глибока, 18 – Тернавка.
Pic. 1. Findings of provincial Roman wares
in the cultural monuments of Carpathian barrows:
1 – Nyzhniy Strutyn, 2 – Kaminne, 3 – Volosiv, 4 – Pererisl, 5 – Tovmachyk,
6 – Velyka Kamyanka, 7 – Korolivka, 8 – Hanniv, 9 – Debeslavsti, 10 – Hrushiv,
11 – Pylypy, 12 – Trach, 13 – Stopchativ, 14 – Mykhalcha, 15 – Ropcha,
16 – Kut, 17 – Hlyboka, 18 – Ternavka.

Вироби з Комарова розповсюджувалися насамперед у басейнах Верхнього, Середнього Дністра та Прута в ареалі черняхівської культури та культури карпатських курганів. Як було зазначено вище, під час розкопок поселення М. Смішко знайшов численні фрагменти посуду, виробничий брак і сировину безколірного, зеленкуватого, рідше темно-синього, фіолетового і жовтуватого скла18. На низці поховальних пам’яток культури карпатських курганів (Кам’янка, Нижній Струтинь, Переросль, Трач, Пилипи та ін.) знайдено різні за розмірами грудки скла саме таких кольорів від оплавленого у кремаційному вогнищі посуду і прикрас (намистин). З кургану № 6 Ізівського могильника, який М. Смішко відносив до цієї ж культури, походить куляста намистинка діаметром 1,6 см, виготовлена з прозорого світло-зеленого скла19. Ще дві – білого та фіолетового кольору – знайдені на поселеннях у Глибокій і Михальчі [20].

До прикрас привізного походження слід віднести також сердолікові багатогранні намистини. Останні, зокрема, відомі з могильників у Глибокій, Нижньому Струтині, Перерослі, Трачі та Пилипах. Виходячи з регіону видобування сердоліку (Персія, Аравія, Єгипет, Індія, о. Парос), такого роду прикраси виготовляли у східних провінціях Римської імперії [21].

Найбільшу групу предметів провінційно-римського імпорту складають монети. Їх велика кількість виявлена у комплексах усіх культур римського часу. На сьогодні використання римської монети серед варварського населення як грошової одиниці є дискусійним. Так, М. Брайчевський уважав, що римська монета серед місцевої людності була засобом грошового обігу [22]. У свою чергу В. Кропоткін зазначав, що грошова торгівля мала місце лише серед представників племінної знаті, тоді як серед нижчих верств населення вона мала натурально-міновий характер [23]. К. Мизгін, обстоюючи тему використання монети як засобу платежу у зовнішній торгівлі, заперечує її функціонування як платіжної одиниці серед місцевих племен, оскільки “…таке явище, як грошовий обіг, не могло виникнути в суспільстві, що не дозріло до цього економічно” [24].

На території поширення культури карпатських курганів виявлені як окремі знахідки, так і скарби срібних і бронзових римських монет. Однак лише дві з них походять з археологічних пам’яток: поселення у Волосові (срібний денарій Траяна) і кургану № 6 Пилипівського могильника (субератний денарій Траяна) [25]. Ще декілька екземплярів знайдено в околицях пам’яток Добряни, Цуцилів, Корнич, Стопчатів, Печеніжин, Підгайчики, Хом’яківка, Підгороддя і Заболотів [26]. Очевидно, що джерелом надходження римських монет на території Прикарпаття були торговельні взаємовідносини та винагорода варварам за службу від римських воєначальників. У варварському світі срібну монету використовували насамперед для нагромадження грошової маси, необхідної для зовнішніх і внутрішніх комерційних операцій, а також як сировину для ювелірного ремесла.

Таким чином, знахідки предметів провінційно-римського походження на території культури карпатських курганів засвідчують торговельно-економічні контакти її носіїв з розвинутими центрами провінційно-римського світу. Шляхи, які пов’язували провінції Нижня Мезія, Дакія, Панонія зі Східним Прикарпаттям, пролягали по Дністру, Пруту та їхніх притоках, а також через Карпатські перевали, які були здавна відомі місцевим мешканцям.

Ярослав Онищук

ЛІТЕРАТУРА

  1. Смішко М. Ю. Карпатські кургани першої половини І тисячоліття нашої ери. – Київ, 1960. – С. 140–141; Цигилик В. М. Культура карпатских курганов // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). – Киев, 1990. – С. 40; Русанова И. П. Культура карпатских курганов // Археология СССР: Славяне и их соседи в конце І тысячелетии до н. э. – первой половине І тысячелетия н. э. – Москва, 1993. – С. 178–179; Вакуленко Л. В. Пам’ятки підгір’я Українських Карпат першої половини І тисячоліття н. е. – Київ, 1977. – С. 60–61; Її ж. Внутрішній та зовнішній обмін населення Українських Карпат // Бойківщина. Історія та сучасність. Матеріали історико-народознавчої конференції “Минуле і сучасне Бойківщини”. – Львів, 1996. – Ч. 2. – С. 10–11; Вакуленко Л. Экономические связи населения Восточного Прикарпатья в IV в. н. э. // Na granicach antycznego świata. Sytuacja kulturowa w południowo-wschodniej Polsce i regionach sąsiednich w młodszym okresie przedrzymskim i okresie rzymskim. Materialy konferencji. – Rzeszów, 1999. – S. 301–311; Котигорошко В. Г. Культуры римского времени // Древняя история Верхнего Потисья. – Львов, 1991. – С. 170–172; та ін.
  2. Вакуленко Л. Внутрішній та зовнішній обмін… – С. 10–11; Її ж. Українські Карпати у пізньоримський час (етнокультурні та соціально-економічні процеси). – Київ, 2010. – С. 174–183.
  3. Бандровський О. Зовнішня політика Римської імперії та етнічна ситуація в Карпатському регоні в добу правління династії Антонінів (96–192 рр.) // Okres lateński i rzymski w Karpatach polskich. Materiały z konferencji. – Krosno, 2004. – С. 612.
  4. Полибий. История. IV.38. – Цит. за: Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе // Вестник древней истории. – Москва, 1947. – № 4. – С. 214.
  5. Бандровський О. Г. Римська імперія і племена Карпатського регіону // З історії стародавності і середньовіччя. – Львів, 1988. – Вип. 24. – С. 34.
  6. Janusz B. Zabytki przedhistoryczne Galicyi Wschodniej. – Lwów, 1918. – S. 268–269; Majewski K. Importy rzymskie na ziemiach słowiańskich. – Wrocław, 1949. – S. 183, tabl. I: 1a,b,c.
  7. Бандровський О. Г. Свідчення про перебування римських допоміжних з’єднань у Подністров’ї // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1992. – Вип. 2. – С. 43–45.
  8. Колосовская Ю. К. Рим и мир племен на Дунае І–ІV вв. н. э. – Москва, 2000. – С. 174.
  9. Украинские Карпаты. История / Сливка Ю. Ю., Исаевич Я. Д.,. Масловский В. И [и др.]. – Киев, 1989. – С. 33.
  10. Вакуленко Л. Внутрішній та зовнішній обмін… – С. 10; Її ж. Населення Східних Карпат в пізньоримський час // Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат. – Львів, 1999. – Т. 1: Археологія та антропологія. – С. 250.
  11. Вакуленко Л. Экономические связи населения Восточного Прикарпатья… – S. 303.
  12. Вакуленко Л. Українські Карпати у пізньоримський час… – С. 144.
  13. Там само. – С. 128.
  14. Вакуленко Л. Экономические связи населения Восточного Прикарпатья… – С. 307.
  15. Смішко М. Ю. Звіт про розкопки на поселенні першої половини І тисячоліття н. е. біля с. Комарів Кельменецького р-ну Чернівецької області в 1956 р. – Львів, 1957. – С. 22, 52; Смішко М. Ю. Звіт про дослідження поселення ІІІ–ІV ст. з скляною майстернею біля с. Комарове Чернівецької області у 1962 р. – Львів, 1962. – С. Зберігаються у фондах наукового архіву Інституту археології НАН України.
  16. Безбородов М. А. Исследование стекол из стеклоделательной мастерской ІІІ– ІV вв. н. э. у с. Комаров // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1964. – Вип. 5. – С. 81.
  17. Щукин М. Готский путь: Готы, Рим и черняховская культура. – Санкт-Петербург, 2005. – С. 180.
  18. Смішко М. Ю. Поселення ІІІ–ІV ст. н. е. із слідами скляного виробництва біля с. Комарів, Чернівецької області (попереднє повідомлення) // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Київ, 1964. – Вип. 5. – С. 75.
  19. Смішко М. Ю. Карпатські кургани першої половини І тисячоліття… – С. 54, 113.
  20. Вакуленко Л. В. Пам’ятки підгір’я Українських Карпат… – С. 34.
  21. Вакуленко Л. Українські Карпати у пізньоримський час… – С. 176.
  22. Брайчевський М. Ю. Римська монета на території України. – Київ, 1959. – С. 72–78.
  23. Кропоткин В. В. Клады римских монет… – С. 33.
  24. Мизгін К. В. Античні монети на пам’ятках черняхівської культури. Автореферат дис. … канд. іст. наук. – Київ, 2010. – С. 13.
  25. Вакуленко Л.В. Пам’ятки підгір’я Українських Карпат… – С. 93, 177.
  26. Там само.

 

«Портал Археології Закарпаття» 168 19.10.2018 - 16:02

Готель ресторан «Під замком» у мальовничій місцині біля Невицького замку, за 12 кілометрів від Ужгорода.

Розробка сайтів в Ужгороді

Гарантійне обслуговування - 1 рік, адміністрування, технічна підтримка

Телефонуйте сьогодні:

+38 050 7000 736

+38 098 311 9070


Напишіть відгук

Пошук по сайту

Культури

Реклама:

ТОВ «Центр проектів»

Землевпорядні та геодезичні послуги, аерозйомка

☏ (095) 130-77-94

Офіси: в Ужгороді — 0951307794,

в Хусті — 0679355013,

в Берегові — 0990344235

centrproject.com

---------------

Зйомка відео в Ужгороді

☏ (050) 562-25-72

Зйомка весіль, корпоративів, свят, відеорепортаж

---------------

Найкращий косметолог в Ужгороді - вул. Корзо, 3

---------------

Ми Facebook


Замки Закарпаття

---------------

Галерея Art-UA - оригінальні твори видатних українських художників